До звичайних проблем, які супроводжують аграрія під час війни, у ФГ «Батько і син» на Львівщині в поточному сезоні додалися ще й непрості погодні умови. Якщо зазвичай посівну тут починали 10-15 квітня, то цього року через дощі вийти в поле вдалося не раніше 10 травня. Однак на момент посіву тут були у всеозброєнні: розробили технологічні карти, а завдяки товарному кредитуванню від Ukravit за підтримки Програми USAID з аграрного і сільського розвитку – АГРО отримали необхідні виробничі ресурси.
«Товарне кредитування для нас – звична практика. Однак раніше ми отримували засоби захисту рослин від дистриб’юторів, що спричиняло різні складнощі: певні позиції договору неможливо було ні змінити, ані скоригувати. А, враховуючи специфіку погоди в регіоні, нам бувало тяжко виконати його умови. Зараз ми співпрацюємо напряму з виробником – компанією Ukravit. З їх боку ми відчули лояльність до нас як до клієнта. Їхні регіональні представники працюють безпосередньо на Львівщині, поруч із нами, і розуміють, що технологічний процес на Західній Україні, навіть порівняно з Тернопільщиною, Хмельниччиною та Вінничиною, суттєво відрізняється. Тому пропонують нам умови, які враховують ці аспекти. Крім того, вони завжди поруч, аби проконсультувати і допомогти вирішити питання в полі», – розповідає виконавчий директор господарства Ярослав Микитчин.
Цього року «Батько і син» потребували ЗЗР та МКД на пшеницю, ячмінь, кукурудзу, сою, гречку та озимий ріпак; крім того, була потреба у міндобривах для кукурудзи. Надавши господарству препарати власного виробництва із відтермінуванням платежу, Ukravit допомогла вирішити й питання з добривами. Процедура отримання товарного кредиту пройшла швидко. Більшість препаратів вже була на регіональному складі, і господарству тільки лишилося уточнити, що потрібно їм в першу чергу.
В прагненнях господарства – вийти на експорт і запустити переробку. Однак війна не дозволяє будувати далекоглядні плани і вносить корективи в роботу.
«Якщо потребу в ЗЗР можна вирішити товарним кредитом, то із браком кадрів все складніше. Часто буває, що зараз я – директор, за дві години – тракторист, а завтра – комбайнер. Однак так як ми сімейне господарство, то знаємо роботу зсередини і вміємо її робити. Тож обов’язково вистоїмо і досягнемо своєї мети», – впевнений Ярослав.