ФГ «Сім’я» на Дніпропетровщині недарма носить таку назву: адже вся його історія від заснування й до сьогодення – яскравий приклад, що запорукою успіху є наполеглива праця та родинна згуртованість.
Очолює ФГ «Сім’я» Анатолій Бондар. Господарство було засноване наприкінці 90-х матір’ю нинішнього директора. Потім була довга перерва, й лише у 2014-му молоде покоління відродило його діяльність. На той час господарство мало в обробітку 45 га і старенький ЮМЗ 1952 року випуску.
На початку було скрутно. Брат голови Віталій Бондар, працюючи у дистриб’юторській фірмі, що спеціалізувалася на продажі ЗЗР та насіння, часто їздив по господарствах. Це дало можливість отримати безцінні знання різноманітних агрономічних технологій у короткі терміни. Техніку в ці часи купували стару, майже непридатну для використання, а потім ремонтували й працювали на своїй землі.
З тих пір багато змінилося: завдяки кропіткій праці та наполегливості братів площі господарства сьогодні сягають близько 300 га, а парк техніки укомплектований тракторами і комбайном New Holland та іншим обладнанням всесвітньовідомих брендів – Gaspardo, Vaderstat, Unia та іншими. Підтримують тут і вітчизняних виробників техніки, які себе добре зарекомендували: «Велес», «Богуславська сільгосптехніка», «Завод Мороза». А найперший трактор, сміються, колись поставлять на постамент – для нащадків.
Віталій Бондар у господарстві відповідає за агрономічний та фінансовий напрями. Його брат обіймає посаду директора, а також закриває всі питання, що стосуються техніки. Вирощують пшеницю, соняшник, кукурудзу, за сприятливих умов – ріпак. А цього року планують спробувати посіяти сою. Крім того, мають сад, виноградник і пасіку, але це, зазначає Віталій, радше хобі для душі.
Врожай продають трейдерам в Україні, бо для експортних контрактів виробляють недостатній обсяг продукції. Однак за кількістю не женуться – ставляють у пріоритет якість, тож дуже ретельно підходять до технології вирощування. Кажуть, був випадок, коли отримали настільки хороші якісні показники пшениці, що господарство реалізовувало її за 6 тис. грн за тонну при ринковій ціні у близько 5 тис. грн. Продукцію після ретельного аналізу на якісні показники, залишки пестицидів та мікотоксини закупило ТОВ «Полтава Хліб».
«Пік розвитку господарства припав на 2021 рік, тому початок війни став для нас справжнім шоком, – пригадує Віталій. – Коли над полями літали військові літаки та було чути бойові дії в Харкові (прим. – господарство розташоване буквально на перетині Харківської, Полтавської та Дніпропетровської областей), думки були різні. Однак роботу вирішили не припиняти. В перші дні підживили поля КАСом, що був на складах, аби ворог у випадку захоплення території не міг їх розграбувати. А далі робота взяла новий хід в умовах воєнного часу».
Якщо до війни до господарства стояла черга з закупівельників, то з 24 лютого 2024 року попиту на продукцію не було майже рік. Продукцію 2022 року продавали вже у 2023-му за зниженими цінами.
Крім того, як і всі, відчули брак кадрів. Кажуть, із радістю найняли б когось, але не те, що кваліфікованих спеціалістів, а навіть вільних робітників у регіоні не було. Спочатку брати самі працювали на сівалках та комбайнах і закривали всі питання своїми силами, а потім набирали та навчали людей, які хотіли працювати.
«Знизилася й урожайність, адже в цілях економії у 2023 році норми добрив вносили мінімальні, – розповідає Віталій Бондар. – А от затратна частина навпаки виросла. Після сплати податків та закупівлі насіння коштів, які можна було б спрямувати на нову посівну, лишилося мало. Саме тут стала у пригоді ініціатива, що реалізується за підтримки Програми USAID – АГРО, в межах якої ми змогли отримати засоби захисту виробництва Ukravit із відтермінуванням платежу. Цей проєкт – дуже актуальна і важлива підтримка для аграрія, оскільки завдяки ньому він може повністю закрити питання захисту сільгосп культур на максимально вигідних умовах. Ми взяли гербіциди та фунгіциди на пшеницю, а потім будемо добирати продукти, залежно від потреби. Документи оформили швидко – препарати, як завжди, поставили мало не день в день. Тож маємо, з чим працювати».
Засоби захисту рослин Ukravit у ФГ «Сім’я» використовують давно. А торік, відвідавши виробництво та лабораторний комплекс Ukravit Institute, їх частку в системах захисту збільшили: на ріпаку – до 75%, на пшениці – до понад 50%. Кажуть, були вражені тим, що компанія перевіряє як якість сировини і проміжного продукту, так і якість готових препаратів.
Значну роль в агровиробництві, вважають фермери, відіграє наукова складова. Ось, наприклад, цього року в посівах соняшника було суттєве поширення пероноспорозу. В таких ситуаціях корисно знати фізіологію несправжніх грибів, а також які препарати найефективніше вирішують цю проблему. Тоді можна ефективно протистояти викликам й заощаджувати та додатково отримувати не одну тисячу гривень з гектара. Крім того, важливо зберігати врожай самостійно, бо мали випадок, коли на елеваторі пшеницю оцінили як фуражну, а потім виявилась, що це зерно 3-го класу. Тому тепер планують перевірити рослинний матеріал пшениці на фітопатологічні показники та дослідити врожай в Ukravit Institute – тим більше, що для учасників проєкту від Програми USAID – АГРО діє знижка на обране дослідження.
Також планують скористатися послугою зі збору тари для утилізації, яку в межах вказаного Проєкту забезпечують у регіонах представники Ukravit. Вважають, це невід’ємна частина сучасного агровиробництва.
По завершенні війни планують відновити фінансову спроможність, збільшити земельний банк, доукомплектувати парк техніки, а також запустити переробку. Кажуть, якби не війна, вже мали б власну винокурню. І від цієї мрії відмовлятися не збираються.
«Війна закінчиться, а поки потрібно не втрачати оптимізму. А щоб втриматися на гідному рівні, порадив би колегам-аграріям по можливості дотримуватись технологій вирощування: якщо вже підживили культуру, витратьтесь і на фунгіцид, бо на «ситу» рослину в патогенів особливий попит», – рекомендує фахівець.