СФГ «Відродження» на Сумщині – дітище Бориса Білковського. Коли розпочалася історія Незалежної України, він, у минулому головний бухгалтер та голова колгоспу, вирішив продовжити роботу в агро вже у нових умовах. І в 1993 році заснував власне господарство.
Попередній досвід роботи, згадує Борис, став дуже у пригоді, адже на той час він розумів економічну складову роботи і вмів її організувати. Тож уже невдовзі праця почала приносити свої плоди.
Сьогодні площа господарства становить 350 га. Тут вирощують пшеницю, ячмінь, овес, соняшник, кукурудзу та сою, з минулого року – гірчицю; також раніше у структурі посівних площ були жито та горох.
Окрім рослинництва, займаються вівчарством. Цей напрям виник, можна сказати, спонтанно: на одному з паїв ще за часів заснування господарства були вівці, і їх вирішили лишити. Тим паче, що кормами худобу могли забезпечити самостійно. Свого часу навіть займалися племінним вівчарством, але після введення податків на тваринництво частину овець довелося продати – з півтори тисячі поголів’я лишилося близько 300.
Врожай реалізують винятково в Україні. Свого часу відправляли продукцію на порти, та умови були складні. Тому сьогодні сфокусувалися на Полтавській та Харківській областях. На рідній Сумщині фірм, які закуповують збіжжя, сьогодні практично немає.
З початку війни господарство близько півтора місяці було під окупацією. В той час мали проблеми з реалізацією продукції, адже не могли працювати з закупівельниками. Панували невизначеність та нерозуміння, що робити далі. Однак завдяки завчасно закупленим виробничим ресурсам на складах посівну кампанію провели. Не вистачало тільки пального, але і його знайшли, щоправда за захмарною ціною.
«Ми – люди старої закалки, – говорить Борис Білковський. – Не можемо не працювати. Тим паче, країну потрібно годувати. А земля не чекає, коли умови будуть сприятливі».
Кредитування для господарства – звична практика: виробничі ресурси раніше купували саме в такий спосіб. Однак із початком війни лояльні умови та безвідсоткові кредити зникли, і довелося віднаходити нові шляхи.
«Виходом для забезпечення осінньої посівної для нас стало постачання препаратів Ukravit із відтермінуванням платежу в рамках Програми USAID – АГРО, – розповідає Борис. – Це дуже вигідно, бо на перші пів року відсоток становить 0,01%, а далі вже виростає та реалізується новий врожай, за рахунок чого ми виплачуємо необхідну суму. Процедура оформлення швидка, застави немає, а головне – ми не переплачуємо, тож заощаджені кошти можемо спрямувати на інші важливі напрями, яких дуже багато. Вважаю, потрібно було скористатися цією послугою ще раніше».
Історія співпраці господарства з Ukravit налічує вже понад 10 років. Сьогодні системи захисту складаються із ЗЗР та мікродобрив українського виробника на 95%. Крім того, тут постійно користуються агрономічним супроводом, який забезпечують регіональні представники компанії. А останні 2 роки купують за посередництва Ukravit посівний матеріал. Співпрацею задоволені, а на осінь знову планують закривати потребу у препаратах в межах програми, що реалізується за підтримки Програми USAID АГРО.
Звісно, не бракує й проблемних моментів. Серед них – нестача кваліфікованих кадрів, яку закривають своїми силами, руйнування об’єктів інфраструктури господарства внаслідок влучання ворожих снарядів і наближеність лінії фронту. Та, незважаючи на це, в майбутнє Борис Білковський дивиться з оптимізмом: стверджує, що вкладатимуть зароблені кошти в подальший розвиток.
«Рухатися вперед попри труднощі – головна запорука успіху», – переконаний він.